Де хвилі зеленого моря,

Каймою акації білі,

Сховаюсь на пагорбі поряд,

і обіч гаї, береги-заметілі.

В млості сонній

Вітерцем легеньким лише

Кущ півоній

Пристрасть пуп’янків колише.

Ромашок білих нарвала в полі,

Запитати правду я хочу в долі,

Білі пелюстки рахую, відриваю,

Любить, не любить в ромашки питаю.

Посохлі мімози у тебе в руках,

Тобі вони зовсім не личать.

Останнє прощання згубилось в роках,

І посмішка стерлась з обличчя.

До мальви вечір тихо нахилився,

Торкнув її незайману красу.

І сам снаги серпневої напився,

Й зібрав цілющу в пригорщі росу.