Забилось серце моє у тривозі,

На край села йду по дорозі,

У своє дитинство мріями лину,

Як повернути святу годину.

Щоб зустріла мене матуся,

До неї щиро я пригорнуся,

Та вороття уже немає,

Мама вічно уже спочиває.

Серед сотні трудящих долонь,
Я матусині руки пізнаю,
В них таїться дитинства вогонь
Й запах меду із рідного краю.

Воюють люди знову з вітряками!
Придумують собі важкі гріхи.
Мала дитина звернеться до мами:
Чому, матусю, гіллячко сухе,

Хай твоє серце б`ється,
Нехай так буде завжди.
Як під віконцем панич в`ється,
Хай такі ж довгі будуть твої шляхи.

Не співай ти мені колискову, -

Я під неї не зможу заснуть,

Бо згадаю дитинство я знову,

І згадаю, що роки ідуть.