Спасибі, Батьку,  за  життя  тобі!
І  за  дитинство  без  турбот  –  вклоняюсь!
За  те,  що  іскру  Божу  дав  мені…
Устами  що  твоїми,  посміхаюсь.

Забилось серце моє у тривозі,

На край села йду по дорозі,

У своє дитинство мріями лину,

Як повернути святу годину.

Щоб зустріла мене матуся,

До неї щиро я пригорнуся,

Та вороття уже немає,

Мама вічно уже спочиває.

Зажурилась тихо мати

Стало більше сивини,

Звідки діток виглядати?

Полетіли в світ сини.

Дні за днями пролітають

Смуток душу все ятрить,

Діти ще не розуміють

Як серце мамине болить.

Серед сотні трудящих долонь,
Я матусині руки пізнаю,
В них таїться дитинства вогонь
Й запах меду із рідного краю.

Задощило. Грибів в лісі, хоч коси косою,

Іде Петро по гриби взяв сина з собою.

Коли снідав випив чарку, щоб добре збиралось,

Грибів кошик набере, щоб вже там не сталось.