«Пробач, коханий, пробач мені, сонечко, я знаю, що ти пробачиш мені, чи не так? Ти завжди пробачав своїй берізці – як ти любив називати мене – все ти пробачав мені. Адже так пробачати, як ти, не вміє ніхто на світі, ні кохати так, ані плакати так ніхто не вміє...
- Алло! Алло! Всесвіте! Ти чуєш мене? Чуєш? У мене народився син! Сьогодні – на світанку – о 3:10!
Світе мій ясний! Світе, що в мені, перетворений на світло, на чарівне мерехтіння, на ватру, яка палить, нуртує всередині невситимим і невсипущим вогнем. Я – чаша, сповнена радощів, світла й божевілля! Так, я – чаша Грааля...
Шумливі осінні потоки: лине з дерев золотаве ясне листя, а іноді ще й зелене, але з широкою смугою сухого, прив’ялого, сірого, багрянцем оторочене, вже старе, немічне й безсиле, мертво лягає на мокрий від безкінечних вересневих дощів асфальт. Останнє міське тепло, що, здається, просто осіло навколо кам’яниць, заплуталось між металевими ярусами гігантської телевежі, примостилось, як бездомний волоцюга, під історичним монументом у парку, але подме сіверський холодний вітер, захлюпочуть потоки льодянистого, сталево-сріблястого, справжнього жовтневого дощу, і разом із вогким ранковим туманом розтануть крихітні залишки літа.
Тьмяне світло увімкнутих через одного ліхтарів відбивалося лискучими смугами на мокрому після недавнього дощу асфальті. Лєночка з усіх сил намагалася не мерзнути, як там вчать, розслабитися, міцніше звести щелепи, аби зуби по-зрадницькому не заклацали. Вже вкотре вона пожалкувала, що відмовилася від Олежикового піджака, бажаючи демонструвати себе в усій красі своєї коротенької чорної сукенки, що так вдало виструнчувала її і без того струнку й ладну фігуру.
Анатолій помітив лавку біля фонтану. Це була саме та лавка, на якій він із захопленням спостерігав за нічним небом. А все таки воно було чудове. Хлопець м`яко сів, глибоко вдихнув і закрив очі. Йому було добре на самоті.
Десь зовсім поряд роздався радісний крик. Юнак відкрив очі й побачив чоловічу постать, яка трохи хилитаючись, наближалася до нього. Анатолій почав уважно роздивлятися цю особу. Його увагу відволік телефон, що знаходився у кишені штанів.
Прийшов час підбити підсумки конкурсу поетичних валентинок. Дуже вибачаємось, що були затримки, але причини були та суттєві. Тепер ми вже можемо розповісти, хто переміг та віддати заслужені нагороди.... >>>
В Розширеному редакторі коментарів з`явилась можливість завантаження власних зображень для подальшого публікування. Для цього призначена кнопка Images Manager: Вона активує Менеджер, який дозволяє завантажувати зображення та створювати на сайті свої ... >>>
Літературний портал "Проба пера" розроблений для сприяння розвитку української культури та мови. На ньому можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літпорталі тільки вірші та проза сучасників.
