Ющенко, якого українці не почули... і обрали Януковича (31 грудня 2009 року)

На виборах президента України 17 січня 2010 року Віктор Ющенко, отримавши 5,45% голосів виборців, достроково покинув найісторичніші виборчі перегони. Відбувся (тоді ще ледь помітний) розворот, наслідки якого ми відчуваємо до нині. Причина: виборці прагнули покращення життя вже сьогодні. Дехто цим скористався...

Новорічне звернення Президента України В.А. Ющенка (31 грудня 2009 року)

Дорогий Український народе, дорогі співвітчизники, завершується 2009 рік. 

Це був непростий рік. Він пройшов під знаком кризи, але не криза визначила його характер. 

Цей рік був багатий на події. І щедрий на висновки. Ми, я вірю, навчимося оцінювати себе гідно, спокійно - і без пафосу, і без применшень. Знаю, що цього року в житті кожного з вас, шановні співвітчизники, було чимало здобутків – великих і малих. 

Вітаю кожен ваш успіх і кожну добру справу. Прошу, щоб в цю хвилину ми згадали і підтримали тих, хто зазнав втрат, відчув скруту, пережив потрясіння. Навіть подумки підтримка творить дива. 

Ми витримали удар кризою. Ми будували стадіони і дороги, нові лікарні і школи. Ми добилися, що Євро-2012 буде у чотирьох містах України. Наші лікарі врятували тисячі життів. Ми разом звільнили з полону наших моряків. Ми заключили цілий ряд дуже успішних зовнішніх контрактів. 

Ми секторально об’єднуємося з Європейським Союзом – через простір гуманітарний, транспортний, авіаційний, простір юстиції і безпеки. Цього року ми увійшли до Енергетичного співтовариства. 

І вперше в історії наблизилися до підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом, де ключова складова - зона вільної торгівлі. 

Життя йде вперед. 

І в нашій країні, в наших сім’ях все більше і більше народжується дітей. І це є життя. Це – ми. Ці добрі події є нашим життям. Про ці речі треба говорити щодня. Щоб перестати бути заручником лише темної, гнітючої, жовтої інформації. 

Так - говорити без пафосу, але з доброю думкою, добрим почуттям до себе, до свого народу і країни.

Завершується ціла доба у нашому житті. 

Я пишаюся цим часом. Пишаюся – із внутрішнім спокоєм, без пихи і без рожевого мрійництва. Пишаюся свободою слова, свободою вибору, свободою для бізнесу. Пишаюся багатьма економічними показниками. Пишаюся тим, що увагу влади повернуто до соціальної підтримки багатьох людей, до підтримки матерів і дітей, сиріт та інвалідів. Пишаюся тим, що я українець і як українець я звернувся до мільйонів. 

Я вірю, що наша велика ідея єдиної Української нації і сильної держави ширитиметься твердо і невідступно. 

Сьогодні, думаючи про рік наступний і майбутні роки, я звертаюся до нової української людини, яка народжується у непростих випробуваннях і, можливо, неспокої. 

Нічого не бійся. Йди впевнено вперед. Ти переможеш. 

Наша сила, сила нашого народу, його держави, демократії і культури – могутня, могутніша за будь-які внутрішні і зовнішні небезпеки. 

Наше життя – це Україна, і жодні потуги не повернуть її в старі, чужі нам болотяні моря. 

Ми – європейці. Ми будемо в Європейському Союзі і НАТО. 

Ми будемо жити у безпечній, захищеній і процвітаючій державі. Ми - всі разом, увесь народ від Донбасу до Карпат - здатні досягати великих цілей. 

Нова українська людина – це наша особиста гідність, віра і впевненість. 

Це – частка енергії, яка відновила державу, здобула свободу і прагне творити нове життя. 

Це – краща частина кожного з нас. 

Я звертаюся до кожного з нас, шановні співвітчизники. 

Все буде добре. Ми стали іншими. Назад не повернемось. Вірмо у нашу силу. Вірмо у себе. Жодного сумніву. 

Будьмо впевнені в тому, що 2010 рік принесе нам перемогу. Я вітаю вас і ваші родини з новим щастям. 

Я вітаю вас і весь наш народ з новим добром. Я вітаю всіх нас з Новим 2010 роком!

Так. більше того - Україна в цій холодній війні - одна з найгарячіших точок. І це надовго. Граємо не ми. Грають нами. Нам залишається тільки ілюзія вибору. Для очистки власної совісті. На жаль.

Цей конфлікт - частина нової холодної війни. Вона може тривати вічність. Вічність для мене - це приблизна тривалість мого життя. Україна буде брати в ній участь. Це вирішено за нас. Питання лише по чийому боці. Ні сльози, ні соплі, ні розпач, ні вибори з цим нічого не вдіють. Ось ці карти. Ними доведеться грати... Такий стан речей.

ну, для цього не треба було бути Воландом

У одних немає розуму. У інших - совісті. У декого - ні того , ні іншого. Найважче тим, в кого є і те, і інше.

Дурнів не можна призначати винними. Винні ті, що розумні і безсовісні.

А щодо причин і наслідків... так ефект метелика!

Ніхто не сперечається з важливістю вибору. Але для мене той факт, що більшість проголосували не так в 2010, не виправдовує тих, хто наживається на війні в 2019.

Ви розумієте, що для мене це все більш гостро, ніж для вас? У мене сину скоро 18, я на лівому березі, в мене немає куди і за що тікати. Якось мені не до високих матерій, знаєте...

Я ніколи не голосувала за януковича.

За Порошенка в 2014 році голосувала як за найкращого з найгірших в надії на припинення війни. Війна не припинилася, мені і моїм близьким жити стало гірше. І я знову збираюся за нього голосувати. Ну не дура?!

Люди гинуть через те, що 17 січня 2010 року ображені всесвітньою несправедливістю українці побігли голосувати за тих, хто пообіцяв покращення життя вже сьогодні... Усе інше наслідок цього колективного рішення. Далеко не останній наслідок.

І уже в цей час деякий уявний Воланд міг би уже стверджувати, що знову буде Майдан і що Україні відріжуть Крим та Донбас, бо Ганнуся вже розлила масло...

Коли перепродують браковані бронежилети та запчастини до воєнної техніки, це не бізнез і не корупція. Це мародерство. І просто так це прощати не можна. Через це гинуть люди.
Якщо стан війни не оголошено, то чому військовий збір?
Вже якось чітко треба з термінами визначитися.
Щоб не тільки я та ви, та Чорновіл прийшли до висновку, що при Порошенку більше шансів видряпатися з ями, а ще й моя знайома, про яку я писала нижче.

Доки не оголошено стан війни все, що ви написали про голову, домисли. У нас стан недорозвиненого капіталізму, де різниці між бізнесом і корупцією не розуміють. Її немає чітко окресленої... Такий стан справ. Усі 40 кандидатів плавають в цих поняттях і в кожного своя межа дозволеного. А має бути одна спільна. Ми, совки, неандертальці в світі людей розумних.

Кажу, як бачу.

Я не бачу панацеї і ні за кого не агітую. Просто факт з новітньої історії і не більше того..

До речі, про часи великої небезпеки... те, що у мирні часи називається кражею і карається помірно, у часи війни є мародерством і має каратися на голову. Чому у нас не так? Це одна з причин, чому люди проти Порошенка. І в цьому йому нікого звинувачувати, крім себе.

Я не кажу, що вибір не впливає. Ви бачите в Порошенку панацею, а я тільки найменше із зол. Хоч дуже хотілося б бачити панацею. Можливо, з Луцька картинка танків вздовж Дніпра бачиться більш епохально, а от з Лубен вона більше відчувається шкірою. І я не впевнена, що Порошенко може якось гарантувати, що цього не станеться. Я можу на це тільки сподіватися. Як Леся Українка. Без особливої надії.

А я про те і інше... Вибір впливає... Приклад поруч... Учасники ті самі. Маестро, музику...

Ні. Я про сьогоднішню ситуацію. І про ці вибори.Не про минулу.

Думаєте при другому терміні Ющенка був би теж Майдан і снайпери? Чи все таки вибір на щось таки впливає окрім припущення, що таке могло статись при будь-якому президенті...

Ну, танки можуть бути при будь-якому виборі. Думаєте, путін нам простить Порошенка???
І не тільки вздовж Дніпра - Лукашенко дуже не опиратиметься, якщо путін прижме - пропустить через Бєларусь.
Надія, слабенька, тільки на захист НАТО, який буде в тому разі, якщо президент у нас буде не проросійський.

Про відчуття... Цього разу відчуваю все може закінчитися танками вздовж Дніпра. Бо це чи не єдина ефективна природня перешкода за яку можна зачепитися, але не факт що вдасться... Отаке у нас на кону цього разу.

Ну чому ж ніхто не відчув.
Відчули. Там після виборів Ющенка ще були вибори в раду, 2006, здається, на яких перемогли регіонали. Це був перший гвіздок в кришку домовини, дуже відчутний, як на мене.

В часи великої небезпеки людина перестає прагнути неможливого. В 2010 небезпеку не відчув ніхто. Типу через 5 років оберемо іншого. Зараз мало б бути інакше. Але мені видається, що канали знов приспали пильність у більшості. І знов рулетка... І знову хочеться чогось новенького...

Блог про наслідки вибору на прикладі далеко не з 17 століття чи королевства Нортумбрія. Усе поруч...

... Ющенко хвалиться, що дітей стали народжувати більше. Ну да - за гроші. Ми в дитячому центрі зараз маємо справу з наслідками сплеску народжуваності саме тоді...
Я була у великому шоці, коли в 2010 вибрали Януковича. Для мене це була якась моральна катастрофа. Але тепер, якщо ще через п`ять років Янукович повернеться - я вже не здивуюся. Хоч і сприймаю це, як катастрофу, але розумію, що це може статися.
І Юшенко, і Порошенко, обравши правильний (у нашому з вами сприйнятті) вектор розвитку і напрям руху, якось не дуже потурбувалися про виконання основних своїх обіцянок. І одного, і другого вибирали під гаслом "бандитам - тюрми". В суспільстві є запит на справедливість. І людей знову в цьому плані одурили. Ющенко своїми руками повернув Януковича, зробивши його прем`єром. Юля активно вставляла палиці в колеса і підливала масла у вогонь. Порошенко у більшості людей асоціюється таки не з томосом, а з тим, що пообіцяв! завершити АТО за два тижні, а війна триває 5 років. Ніхто ж його тоді за язик не тягнув!
Сьогодні мала розмову із знайомою, яка казала: "хто хоч, аби не Порошенко". Вона згодна і на Юлю, і на Бойка. Це біда. А які аргументи я можу запропонувати проти???
Крім світлого майбутнього людям потрібне стерпне сьогодення. Якщо воно нестерпне для більшості, то звинувачувати людей в тому, що вони ведуться на "покращення життя вже сьогодні" не дуже красиво... Як в дитячому мультику: "сначала - питание, потом - воспитание". Якось у бідності не дуже про високе думається.
Зводити кінці з кінцями стало важче. Несправедливості на місцях стало більше. Газо- і електро- постачальники творять вже реальний безпредєл (це окрім підвищення тарифів), і на них немає управи. Так, можливо це не входить у сферу відповідальності президента. Але ж і відкривати школи/лікарні теж не входить - нафіга тоді на цьому піаритись??
І я сама мушу голосувати за Порошенка не тому, що мені подобається його президенство, а тільки методом виключення. І це теж біда!