Слова
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
Мені б лишень краплиночку завзяття
Весняних співів, співів голосних!
Буває, що слова оці – прокляття.
Буває – порятунок тільки в них.
Буває – тисне, просто із нічого,
Отак візьме – і чавить сік з душі!
Тоді, я знаю, треба у дорогу.
Але мені лишаються вірші.
Перо у щасті й мовити не сміє,
Скрипить, немов заковане в граніт.
Чого мовчиш? Пиши про ейфорію!
Навіщо знову всім про плач навзрид?..
Тиняюся у світовім сум”ятті,
Чужим стає поволі власний дім...
Буває, слово – кара. Як прокляття.
Буває, порятунок тільки в нім.
