І привид рими голови морочить
В омані
віртуальному,
пустельному...
Де світ людей,
він,
весь, як є
переколочений …
Де всі ячать:
Мене, мене, мене!
А якось,
такось,
ще й
увійдеш,
то під шкірою,
тремтінням
ваблячись,
та так,
що в клавішу
і носом
НЕ потрапиш.
А після...
Життя своє,
клянем, осточортіле,
та розтікаючись химерами
... по чреву,
які
заковтують
всіх нас
із потрохами,
маніпулюючи
зімлілими тямками.
...Лише одне рятує і пророчить.
Що привид рими голови морочить!
