Заледве вчора... І так давно...
З зернини втоми зростає спокій -
Чи то байдужість, чи то прозріння...
З`єднались пута у "доти" й "поки",
Пусте суцвіття зронило сім`я...
Дзигар безжалісно і без повірки
Роки наклеює в фотоальбом,
За склом замерзлим - набухли бруньки,
Чи то сьогодні, чи вже давно?
З ваганням щирим в тираді погляду
Вернули фарби на полотно,
Зігрились светром забуті спогади...
Заледве вчора... і так давно...
м. Київ, 20.01.2021 р.
