Млин життя
І так без ліку... меле млин життя...
Вода із колеса впадає знову в Лету...
Й у Леті тоне – вічності пиття –
Краплини губляться на листі очерету…
В старезні жорна сипляться роки,
Важке каміння… що йому зернина...
У дивнім танці колеса й ріки
Рік розсипається: ось місяць, день, година…
Старий мірошник, сивий добрий дід,
Сидить на лантуху ще не прожитих днів.
А на колінах – лащить білий воркіт…
Від борошна чи років побілів…
В кутку пищить маленьке мишеня,
Кортить зернятка – і кота боїться…
Але чи страх колись нас зупиня?
Коли так хочеться хоч крихтою наїсться?
Співають жорна, меляться роки…
Чиїсь у лантуху чекають свою чергу…
Тече життя, змиваються гріхи…
Допоки в жорна зерна сиплять зверху…
