01.12.2023 11:54
для всіх
36
    
  2 | 2  
 © Савчук Віталій Володимирович

Наболіле...

Наболіле...

Знаєш друже як болить?! А, не знаєш!

Бо якраз в цю саму мить, ти щось "ваяєш"!

Аркуш чистий, наче сніг, ти плямуєш,

Я благаю, - зупинись, а ти "віршуєш"!


Перше грудня, - треба вірш! Це ж подія!

Полетів пухнастий сніг, спів стихії!

Захропів старий Рябко, на всю буду,

Терміново запишу, бо забуду!


Качка копнула кота, - це ж поема!

Десь побилась школота, також тема!

Вкрав у Василя Петро, старі вила,

Напишу тепер хокку, оце сила!


День народження в куми, срачка в баби,

Хтось цю тему вже світив?! От нахаби!

День без вірша, - їх лома! Наркомани!

Каста є у нас така, - ГРАФОМАНИ!!!


Почитаєш ті "вірші", витреш пота,

І самому нема сил до роботи...

Нащо віддала мене в школу мати?!

Був би неук, і не міг ЦЕ читати!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.12.2023 19:14  Каранда Галина => © 

так, є таке відчуття... причому я почувала себе в обох ролях: і в ролі такого собі графомана, якому ледь не щодня свербіло написати вірша, і привід для цього завжди знаходився, і в ролі людини, якій наче й хочеться написати на якусь тему, але ж все уже мільйон разів кимось написано... А ще в мені є людина, яка боїться писати, щоб не збудити лихо, бо слово матеріальне, і вже не раз було відчуття, що щось "накаркала" своїми віршами. Боюся писати про щастя, щоб не зурочити його... А ще - є відчуття того, що деякі події настільки значущі, а почуття настільки сильні, що жодні слова їх не передадуть, і писати щось - це наче богохульство... Ще в мене такий пунктик є: деякі теми самі по собі є надболючими (смерть, каліцтво, сирітство і т.д.). Пишучи на ці теми, дуже легко викликати емоції. І це мені вже наче схоже на маніпуляцію, на заборонений прийом. Чогось мені здається, що я не маю права писати про таке, якщо воно не стосується мене особисто. Водночас, я розумію, що це на 50% хибна думка. От-такі от душевні перепетії бувають в людини, яка одного разу раптом виявила, що в неї якимось чином виходить писати вірші... Висновок такий: хочеться - пишіть. Не хочеться - не пишіть. Інші хай роблять так само. Хочеться - читайте інших. Не хочеться - не читайте. І їхні вірші перестануть для вас існувати.

А написано вже дійсно все і про все.... Ні Глібова, ні Крилова це колись не зупинило))). А от про Езопа я дізналася набагато пізніше)))) Робимо, що потрібно (як нам здається), щоб було, як буде...