Хмари
Нет у вас родины, нет вам изгнания.
М.Ю. Лермонтов
М.Ю. Лермонтов
Хмари небесні, як пе́рлами вислані!
Степом блакитним коштовними мушлями
ви пливете́, наче як і я вислані
з милої півночі в землі посушливі.
Що ж вас прогнало, чи ви всі знедолені
заздрістю темною злобою кутою,
чи вас обтяжують злочини скоєні,
чи друзів наклепи – в серці отрутою?
Ні, вам набридло, як нива хвилюється.
Ви ж не радієте і не сумуєте;
туга за втратою вас не стосується.
За батьківщиною ви не жалкуєте.
