Василь
з рубрики / циклу «Мозаїка»
#100_слів_на_все
Зебри не люблять спати на самоті.
Василь не зебра, але до мене моститься. Навіть після того, як наставить синців.
Так, у нього грубі ласки, та насправді він добрий. А ще підсліпуватий і страждає зубами…
Мене питають, навіщо зупинила свій вибір на старому, немічному. Молодих, онде, тільки поклич — вмить прибіжать. Щоб нагодувала, приголубила.
Василеві очі — ось що зачепило…
— Васю, злізь із плити! Знаю, там тепло, але мені борщ варити…
У нього важка лапа, гострі пазурі, сумний погляд. Він довго жив на вулиці. Зараз вигріває кості, а вночі перебереться до мене. Василь — кіт. Смугастий, мов зебри. Які не люблять спати на самоті.
м. Дніпро, 25.02.2024 р.
