Пам`яті поетеси Тетяни Чорновіл
© Каранда ГалинаВічність, бува, озивається, Віршем у серці пророчим, Серце тріпоче, пручається… Вічність погляне в очі, І надиктує незвідане, Хочеш ти, чи не хочеш.
Вічність, бува, озивається, Віршем у серці пророчим, Серце тріпоче, пручається… Вічність погляне в очі, І надиктує незвідане, Хочеш ти, чи не хочеш.
а часом вона була різкою у декілька раз гостріша за лезо ножа обрАзи не мають лишатись без болю о...
На дворі мрячить, душа теж промокла. І лютий не лютий, і рано стрічати весну...
Темна роль "вашингтонського обкому" в долі України вже не помітна тільки сліпому! Йдеться про мерзотні геополітичні ігри, в котрі майстерно грає Америка.
Я знаю сину, так не мало бути... Бо мала бути новая весна...
Я і раніше тебе не любив, Сивої осені син препаскудний...
Зупинитися. Помолитися. Зрозуміти, куди іти. Мені важко приймати рішення. Іще важче – палити мости.
В руках тримає мужньо цуценя. Скавчить мале і плаче з переляку, А він іде крізь воду до кінця За...
Дівчино із довгим волоссям простору світла, Ти колись горнулась до неба у Всевишній любові, А тепер в бушлаті забиваєш давні пахощі квітів Стогоном Дніпра,...
Чи знайду я для пісні вуха? Чи чув, Чи слухав, Чи забув?
Реальнісь така, що слово "Україна" добре римується зі словом "руїна", а слово "Росія" завжди п...
Гей! З тобою можна посидіти? Ніч сьогодні зовсім не для сну... Чи сирені нічого робити? Не дає з...
Придбала дівчина букет.Для себе, й фото в інтернет.До грудей горне квіточки, Немов її то діточки.А ...
Ще вчора був дім, А в домі тім діти. Сьогодні — руїни Й не хочеться жити. Не хочеться ...
А я не хотіла тебе відпускати, Хоча так пишалась, що я твоя мати, Хоча добре знала, що пра...
...я думав що у нас з тобою попереду ще ціле життя...
В дорозі до щастя коршуни, Потоки гнилої води, Всі ноги у кров вже стоптані, До цілі не можеш дій...
Присвячується 90-тій річниці Голодомору 1932-1933 рр. - геноциду українського народу. Хай спочивають з Богом всі українці, замордовані "червоною чумою"...
Маленькі діти, їм би ще дитинства, Гуляння з друзями, що радощів сповна, Натомість - непокар...
Чорний будинок з чорними вiкнами, Бiльше не стати ïм знову привiтними, Будуть новi, та не ...
У мене є дім — це вся Україна, Сім`я — українців велика родина, А більше у мене нічого ...
Хочеться тиші та перемоги, І щоб позаду були всі тривоги.Кожному дах свій над головою, Вирви в землі...
З окопних нотаток 2022 Сіверський Денець ковтає свої мости, - Це їх ворог згодовує, руйнуючи бомбами й мінами. І вбитим...
— Ну, как вы там? — Ми зараз у пiдвалi, Рашисти знову зранку бомбували. — Та...
Вiйна знецiнила життя, I душi вщент заполоняють Безмежний простiр в небесах, А ïх з землi iщ...
Прилетiла ластiвкаДо рiдного краю, До дому знайомого, А дому немає...Закружляла ластiвка:Пiд крилом ...
- Як ви? - Тихо. Улюблене слово. Я чекаю його щогодини. Так. Мій син – він уже дорослий. Та він все ще моя дитина!
Настав такий гіркий час, коли поетів-дисидентів, котрих нищила радянська система, нищать вдруге - байдужістю пересічних, для котрих поняття "СУМЛІННЯ" - ніщо.
Сьогодні пісня ця - меланхолійна, і серце, як надірвана струна
Не пропускає монітор емоцій стан, буває, тільки «смайли» стануть у пригоді