Ти, ніби, сорому клубочок, грудка сонця,
Яке з підхмар’я ледь люстерком мерехтить.
Оксаночко, миленька, скільки ж років
В тобі мій бісик серденька сидить?
Ще, усміхаючись, пригорну ніжну скрипку,
Вбери-но сукню мережеву, в білий цвіт,
І завальсуємо по срібному причасті,
Ніби й не бачили, й не чули кіпи бід…
Сьогодні святом нас квітчає чисте небо,
Хоч іменини, ми ж сім’я, лише твої.
Ми ошукаємо літа, а всі планети
Накреслять ім`я твоє океаном на воді!
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0) Переглядів: 89 Коментарів: 8 Тематика: Вірші, про час, про кохання, Капатуська
Літературний портал "Проба пера" розроблений для сприяння розвитку української культури та мови. На ньому можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літпорталі тільки вірші та проза сучасників.
