«Місто спить, голова болить
І летять пусті години.
Скільки можна іти сюди?
Світ такий малий.
Я не знаю, бо я не бачу
І я не чую ні машини.
Ніч лякає, вона тікає,
Вона сама.
Коли тебе нема…»
Святослав Вакарчук «Коли тебе нема»
«Необхідна твоя допомога в одному питанні. Чи могли б ми завтра ввечері зустрітися? Вибач, що так пізно, просто не можу спати. Так захотілося із кимось рідним, таким, як ти, поговорити, тим, хто зрозуміє і дасть розумну пораду. Наперед вдячний :)»
Не така, як інші вона,
І лягає спати сьогодні одна,
Але шось таке в її очах.
В неї все вже було давно
І вона хотіла зніматись в кіно,
Дівчина із іншого життя»
Святослав Вакарчук («Океан Ельзи») «Дівчина (з іншого життя)»
«Якщо вам наснилося, як ви плавали у басейні, то невдовзі ви поринете у любовне почуття з головою і зовсім забудете про своїх обов’язки і справи. Вам навіть буде здаватися, що сильнішого почуття ви ще у своєму житті не відчували. Втім, отверезіння настане дуже швидко, навіть миттєво після того, як у вас виникнуть із цією людиною інтимні стосунки. Щось вас у ній розчарує…»
«Під облачком явір похилений,
Сидит на нім пташок премилений.
Слухай, мила, як тот пташок співа,
Же з любови нич добра не биват.
Же з любови, же з любови
Нич добра не биват»
Українська народна пісня (лемківський діалект)
- Привіт, Максе!
Макс – Максим – Максиміліан – все це звучить як чарівна музика! Музика сфер, чарівних сфер її/його душі!? А у щастя оцей ледь приглушений голос із легким (таким привабливим!) пташиним «р».
Стрілки годинника плавно пересунулися на другу ночі. Батарейка розрядилась. Спати не хотілося, лише на хвильку прилягти. Вона торкнулася гарячим чолом прохолодної піддатливості подушки й прошепотіла «Макс».
«Погляд без наївності,
Як стріла Амура.
Двісті двадцять взаємності -
Це ще не напруга,
Бо ми взірвемо світ,
Розлетиться атомами.
І нехай для всіх
Будем винуватими»
Юлія Донченко («MAXIMA») «Ми взірвемо світ любов’ю»
- О! Дякую!
- Мені було не важко! Макс!
- Що? Що ви сказали? (не те, щоб не розчула, скоріше не усвідомила – інформація у мозок просочилась вже після того, як вирвалось те «що?»).
- Я кажу, мене звуть Макс! А як звуть Вас, чарівне створіння?
- Альона (відказала скоріше механічно, ніж свідомо).
«В місті,
Де всі ми бігаємо колами,
Королі бувають голими,
Того не бачимо ніколи ми.
Сонце,
Пробивається і тут до нас
Тільки хто на нього має час?
Час тут часто має нас»
Вадим Красноокий «Пробки» (Mad Heads (XL) альбом \"Forever\")
Набридло жувати цю вже дійсно таки резинову від безкінечного пережовування жуйку. Натиснув на кнопку склопідйомника. Зовсім забув, що вона ж працює від запалення, а мотор заводити не хотілося, щоб увагу не привертати (вже й так охоронець декілька разів пройшовся біля його машини, так ніби між іншим прогулюючись-покурюючи, і, безумовно, впізнав і його, і його автівку теж, та воно, зрештою, і недивно – скільки разів він бував тут раніше…). Тихенько відчинив дверцята й смачно сплюнув на асфальт. Скільки можна на тій роботі сидіти? Невже вона не знає, що діти вдома самі? Не хвилюється зовсім?
Прийшов час підбити підсумки конкурсу поетичних валентинок. Дуже вибачаємось, що були затримки, але причини були та суттєві. Тепер ми вже можемо розповісти, хто переміг та віддати заслужені нагороди.... >>>
В Розширеному редакторі коментарів з`явилась можливість завантаження власних зображень для подальшого публікування. Для цього призначена кнопка Images Manager: Вона активує Менеджер, який дозволяє завантажувати зображення та створювати на сайті свої ... >>>
Так він же не кається й не покається, мабуть. Він просто по-комерційному шукає спосіб, щоб хтось зробив так, як вигідно йому. Змусити когось вплинути на ситуацію ніби без його участі. Побігла дороблювать 16 главу.... >>>
Літературний портал "Проба пера" розроблений для сприяння розвитку української культури та мови. На ньому можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літпорталі тільки вірші та проза сучасників.
